Життя після «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки»: Куди пропала одна з найяскравіших радянських актрис

Сучасні глядачі навряд чи знають ім’я цієї актриси – вона запам’яталася лише по одній ролі, Оксани з «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» Олександра Роу. Тоді цей фільм став для неї справжнім тріумфом, її асоціювали лише з її героїнею, а вона й не заперечувала – Людмила Мызникова зізнається, що в молодості була точно такою ж примхливою красунею, як Оксана. Але доля змусила її змінитися, і вона вибрала для себе зовсім інший шлях. Чим сьогодні займається незаслужено забута актриса, і чому вона не шкодує про те, що пішла з кіно, – далі в огляді.

Дебютна роль Мызниковой у фільмі *Гроза над полями*, 1958 | Фото: kino-teatr.гиЛюдмила Мызникова народилася в Москві, а виросла в Києві, куди переїхала її сім’я після виходу батька на пенсію. Відразу після школи вона вступила в акторську студію при Київському драматичному театрі ім. І. Франка. А після її закінчення отримала запрошення на проби київської кіностудії. В якому фільмі вона тоді повинна була зніматися – вона й сама вже навряд чи згадає. Тоді в коридорі вона випадково зустрілася з Олександром Роу – і ця зустріч стала доленосною.

Людмила Мызникова у фільмі *Вечори на хуторі поблизу Диканьки*, 1961 | Фото: kino-teatr.гиАктрису на роль Оксани у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки» режисер на той момент вже вибрав, але як тільки побачив 19-річну дівчину в білій шубці і в хустці в червоний горошок, тут же сказав своїй асистентці: «Так ось же – наша Оксанка!» Попадання в образ було точним не тільки за зовнішніми критеріями. «Якщо чесно, за характером я в юності була – один в один Оксана. Думалося: ось іду по вулиці – і всі вітрини відображають, яка Людмила красива! А сонце, здавалося, світить для мене однієї. Що й казати: юна була, навіжена. Наївна», – розповідала Людмила Мызникова.

Кадр з фільму *Вечори на хуторі поблизу Диканьки*, 1961 | Фото: teleprogramma.pro

Людмила Мызникова в ролі Оксани | Фото: kino-teatr.гиСъемки проходили навесні, але на Кольському півострові, недалеко від Кіровська, куди вирушила група, лежали замети. А от атмосфера на зйомках була дуже теплою – режисер ставився до молодій актрисі по-батьківськи і постійно її опікав. Вона розуміла, що з-за браку досвіду у неї багато чого не виходило, і режисер був незадоволений її роботою, але у складні моменти підказував, як потрібно себе вести. Так, під час епізоду в церкві Людмила не могла змусити себе заплакати, а Роу знав, що дівчина вперше поїхала так далеко і надовго з дому і дуже сумувала за рідним. Він порадив їй подумати про маму – і сльози полилися самі.

Кадр з фільму *Вечори на хуторі поблизу Диканьки*, 1961 | Фото: teleprogramma.ргоИзначально фільм повинен був називатися «Ніч перед Різдвом» – адже саме з цієї повісті Гоголя і був написаний сценарій. Але кіночиновники побачили в назві зі словом «Рождество» релігійну пропаганду, і Олександр Роу вирішив назвати фільм так само, як весь цикл ранніх повістей Гоголя, – «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».

Кадр з фільму *Коли йде сніг*, 1962 | Фото: teleprogramma.ргоЭта перша головна роль стала справжньою вершиною творчого шляху Мызниковой. До неї прийшла популярність, з’явилося багато шанувальників. Випробування славою було непростим. «Після зйомок, напевно, у мене і гординя трохи проявилася. Ходила важничала: як же, біля самого Роу знялася в головній ролі. Часто на вулицях впізнавали», – зізналася актриса. Якийсь час вона і в житті вела себе так само, як її героїня, – кокетувала, кружляла голови. Якось під час гастролей в Ленінграді Мызникова познайомилася з хлопцем, він писав їй листи в Київ, а під Новий рік несподівано приїхав. Дівчина збиралася святкувати з друзями і покликала його з собою. Але в той вечір вона зустріла іншого – звукорежисера Олега Бєлінського, який невдовзі став її чоловіком. Разом вони провели вже 54 роки!

Актриса з чоловіком | Фото: kino-teatr.гиПосле успіху «Вечорів…» режисер порекомендував юній актрисі не погоджуватися на будь-які пропозиції, бути вибірковою і не знижувати планку. Вона пішла його порадою і на кілька речень відповіла відмовою. Через рік Мызникова знялася ще в одному фільмі – новорічному концерті-привітанні «Коли йде сніг», де її партнерами по знімальному майданчику стали перші радянські космонавти Юрій Гагарін, Герман Титов, Павло Попович і Андріян Ніколаєв. Але з невідомих причин цей фільм відправили «на полицю». Все, що у актриси залишилося на згадку про зйомки, – це новорічна листівка, підписана космонавтами.

Людмила Мызникова-Белінська | Фото: teleprogramma.ргоЕще кілька років Людмила пропрацювала в київському Тюгу, як і раніше, відмовляючись від пропозицій кінорежисерів. Вона хотіла дочекатися справжньої великої ролі, але цього так і не сталося. Тоді Мызникова поступила в Київський університет на філологічний факультет. Потім у неї народився син, і вона присвятила себе вихованню.

Актриса з сином | Фото: sobesednik.гиНесколько років Людмила Мызникова пропрацювала в театральному музеї на території Києво-Печерської Лаври, а на початку 1990-х рр. вони разом з чоловіком організували фольклорний театр, з яким об’їздили всі регіони. А своє покликання подружжя знайшли в духовному театрі «Mysterium», постановки якого проводилися в католицьких храмах після літургії.

Кадр із серіалу *Повернення Мухтара-5*, 2009 | Фото: kino-teatr.гиПосле довгої перерви Мызникова знову з’явилася на екранах в середині 2000-х рр. Серіал «Повернення Мухтара» знімали в Києві, і їй запропонували кілька епізодичних ролей – в кожному з сезонів вона з’являлася в різних образах. Але про повернення в кіно її це не змусило задуматися. Сьогодні 78-річна акторка не шкодує про те, що її кінокар’єра не склалася, адже у неї є все, що їй потрібно для щастя – робота для душі, щасливий шлюб, син і онук, з яким іноді трапляються курйози. Так, в 6-му класі він проходив по шкільній програмі гоголівську «Ніч перед Різдвом», і в підручнику були фотографії Оксани з фільму Роу. Вчителька з гордістю повідомила, що ця актриса живе в їхньому місті. Один з учнів здивувався: «Як?! Оксанка ще жива?» Він вирішив, що в Києві досі живе та сама Оксана з повісті Гоголя. І тут онук актриси не витримав: «Ну звичайно, вона жива – це ж моя бабуля!»

Людмила Мызникова-Белінська | Фото: teleprogramma.ргоАктриса вважає, що її життя склалося дуже щасливо: «Щастя у кожного своє. Хтось шукає його в багатстві: Канари, Мальдіви, нова яхта, кришталеві черевички… Мені це не потрібно. У мене на першому місці – моя сім’я. Можливість кохати, бути коханою. Щоб душа була спокійна. Я прийшла до Бога. З чоловіком ми створили духовний театр «Mysterium», де грають люди самих різних професій. Всі вони несуть в душі світло віри. І як грають – не кожен професіонал так зможе! А як глядачі приймають! Ось таке воно, моє сьогоднішнє щастя… Життя прекрасне, тільки треба використовувати її по повній програмі, і це моє побажання молодим!» Сьогодні вона жалкує про те, що в молодості була такою самозакоханою, вітряної і легковажною, але зізнається, що без цього не зіграла б і свою знакову роль – Оксани з «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки», фільму, який досі часто показують під Різдво.

Людмила Мызникова-Белінська | Фото: sobesednik.гиАктриса завжди дуже тепло згадувала режисера Олександра Роу і актора, який зіграв роль чорта в цьому фільмі: Георгій Мілляр – заслужена Баба Яга радянського кіно.

Вы можите читать эту запись через RSS 2.0 поток. Вы можите оставить комментарий, или поставить trackback со своего сайта

Оставить комментарий

Вы должны быть авторизованы чтобы оставить комментарий.